Сторінка вихователя

англійської мови

Ткачук Лілія Володимирівна

Освіта: Кам'янець-Подільський державний унверситет 

 

Стаж роботи: 14 років

 Педагогічне кредо:  

"Tell me and I'll forget.

Teach me and I'll remember.

Involve me and I'll learn". 

Картинки по запросу британия картинки

«Особливості сприймання іноземної мови дошкільнятами»

Для психічного розвитку дитини дошкільного віку характерні швидкий темп і значна інтенсивність (відбува­ються істотні якісні зрушення у про­цесах сприймання, пам’яті, мислення, уваги, уяви, зароджується довільна ре­гуляція поведінки тощо). Так, пам’ять дошкільняти має величезні можливос­ті. При цьому першорядне значення у навчанні його іноземної мови мають мимовільне запам’ятовування і пригадування. Малюк за­пам’ятовує слова та висловлювання спершу як позна­чення тих предметів, дій та властивостей, які він безпо­середньо сприймає і про які йому кажуть педагоги, рідні, знайомі у своїх звертаннях до нього під час ігор, у побу­ті, щоденних справах.

Почувши певні слова та фрази, дитина співвідносить їх із певним об’єктом відповідно до ситуації мовлення, а відтак після багаторазового повторення запам’ятовує це. Перекладу ж рідною мовою вона потребує здебільшого для уточнення значення слів, а не для запам’ятовуван­ня. Трохи згодом, наслідуючи дорослих, уже сама почи­нає використовувати певні іншомовні слова та синтаксичні конструкції. Спочатку вживає нечисленні автоматизова­ні мовленнєві зразки залежно від ситуації спілкування й розчленовує їх на окремі граматичні явища. Із накопиченням досвіду спілкування в дошкільняти утворюються неусвідомлені емпіричні мовні узагальнення, які є під­ґрунтям поступового формування чуття мови й одним із найбільш важливих передумов правильної побудови ус­ного мовлення. Вміння утворювати за аналогією ре­чення з однаковою граматичною конструкцією і є початком емпіричного мовленнєвого спілкування.

Поряд із мимовільним запам’ятову­ванням у дошкільному віці поступово розвивається й довільне (цілеспрямо­ване, свідоме, кероване вольовими зусиллями). П’яти-шестирічні діти сві­домо намагаються запам’ятати іншо­мовні слова й докладають зусиль для пригадування їх, хоча домінуючу роль усе ж таки відіграє саме мимовільне запам’ятовування.

Одна з найважливіших передумов успішного навчання іноземної мови – увага дошкільнят. Діти цього віку ще не мають стійкої цілеспрямованої ува­ги, не можуть тривалий час зосере­джуватися на одному завданні. Тому в роботі з ними слід використовувати такі вправи та ігри, які б допомагали урізноманітнювати види дитячої діяль­ності (при тому, що навчання дошкільнят іноземної мови є особливим ви­дом освітньої діяльності).

 

Малюки оволодівають чужою мовою практично, іміту­ючи та автоматизуючи певні мовленнєві зразки у певних ситуаціях, хоча ще не знають жодних граматичних пра­вил. Тому на початковому етапі навчання доцільно вда­ватися до так званого наслідувального, або усного методу, який ґрунтується на природному дарі людини – імітації. Спирання саме на принцип усної основи має ряд об’єктивних підстав. У процесі навчання діти дошкільного віку не вивчають складові частини не­відомої мови, а відразу опановують її як засіб спіл­кування, засвоюючи як окремі слова, так і цілі синтаксичні конструкції, особливості вимови тощо. Мова в цьому процесі виступає водночас предметом і засо­бом навчання. Такий усний «вступний курс» створює під­ґрунтя для подальшого оволодіння читанням та письмом як самостійними видами мовленнєвої діяльності.

«Оптимальний час початку навчання іноземної мови»

Актуальним є питання щодо вибору оптимального часу початку навчання дошкільнят іноземної мови. Цей вибір зумовлюється середовищем, у якому виховується малюк (сім’я, дошкільний заклад, позашкільний навчальний заклад), певними особливостями його розвитку (зокрема, наявністю чи відсутністю відхилень, затримок або випереджань вікової норми), мовною ситуацією у родині (якою мовою розмовляють рідні, чи володіє хтось із них іноземною мовою), функціонуванням даної мови у суспільстві (наскільки вона популярна, поширена, використовувана) та рядом інших чинників. Враховуючи це, навчання дитини другої мови можна розпочинати у різні строки.

Від народження. При цьому хтось із батьків, рідних чи няня (гувернантка) має бути носієм другої мови або досконало знати її, діяти за принципом «одна особа – одна мова», постійно спілкуватися з малюком цією мовою, не переходячи на іншу.

 

Із трьох років. Трирічна дитина, зазвичай, уже говорить рідною мовою, має певне коло уявлень про себе й навколишній світ, на які може спиратись, опановуючи іноземну мову. Вона також здатні адекватно сприймати спілкування з носієм іншої мові чи педагогом (вихователем, учителем, гувернером або що) в родині, у дошкільному чи позашкільному закладі навчитися відповідати іноземною мовою. Малюка можна залучати до спільних дій та рухів разом із дорослим, до пантоміми, промовляння хором. Основу роботи становлять прості мовленнєві ігри та ігрові вправи сенсорного, рухового, комунікативного характеру.

Тут варто зазначити, що більшість дошкільнят починає вивчати іноземну мову з радістю, охоче, проте досить швидко (вже через  кілька занять) у переважної частини малят цей інтерес слабшає, згасає. Це пояснюється несформованістю у дітей мотивації до такого навчання, основою якого було б розуміння, чим важливе знання іноземної мови для подальшого дорослого життя. У 4 роки дошкільник уже впевненіше діє в уявних ситуаціях спілкування іноземною мовою, використовує засвоєні слова, обмінюється простими репліками. Він краще сприймає пояснення дорослих щодо створюваної мовленнєвої ситуації, виконує складніші ігрові дії в рухливих, дидактичних і творчих іграх. Цьому вікові притаманні також перші прояви інтересу до соціокультурного аспекту навчання іноземної мови, а саме: до свят, деяких звичаїв і традицій, казкового фольклору іншого народу, національного одягу тощо.


• У старшому дошкільному віці (5-7 років). Розвиток фізіологічних і психічних процесів старшого дошкільника досягає того рівня, який забезпечує передумови для системного іншомовного навчання. П’яти-шестирічній дитині вже по силі успішно й зацікавлено оволодівати іноземною мовою завдяки свідомому й мотивованому навчанню. Вона здатна ставитися до неї як до предмета вивчення, порівнюючи її з рідною мовою, запитуючи в дорослого, комбінуючи знайомі елементи, індивідуалізуючи власні репліки тощо.

 

У дошкільних навчальних закладах в умовах штучного білінгвізму доцільно розпочинати вивчення іноземної мови як загальну практику з 5 років. Педагоги мають враховувати, що залучати дитину до вивчення іноземної мови в групі разом з іншими дітьми можна за умови її нормального загального розвитку й сформованості мовленнєвих умінь, коли вона вже засвоїла норми рідної мови й готова оволодівати іншою. Ось чому питання щодо вікових термінів початку навчання слід вирішувати щодо кожної дитини індивідуально, обираючи нормативні строки чи відкладаючи цю справу на майбутнє (або ж розпочинати її раніше). Ця проблема має розв’язуватися лише в інтересах малюка, щоб вивчення нової мови було для нього цікавим процесом відкриттів та пізнання, позитивно впливало на становлення підґрунтя особистісної культури й не зумовлювало фізичну та психічну втому, не було джерелом негативних емоцій.